Коли говорять, що підприємство тримається на людях, – це не метафора, це історія конкретних родин. Для Каметсталі, яка вже 137 років плавить метал і гартує характери, такою опорою стали майже 140 трудових династій. Серед них – поважна родина Зачепило. Шестеро її представників разом віддали рідному підприємству понад 173 роки роботи. Це велика, неймовірно дружня сім'я, де відповідальність та почуття обов'язку просто передаються у спадок: від батька до сина, від цеху до цеху. І коли над Україною нависла найбільша загроза, двоє чоловіків із цієї династії так само не вагаючись заступили на бойову «зміну» на захисті країни. Тож сьогодні наша розповідь – про цю трудову династію, яка цьогоріч представляє Каметсталь у когорті «Династій сильних» Метінвесту.
Усе почалося доволі просто: у далекому 1967 році на підприємство прийшов 21-річний юнак Іван Зачепило. Як виявилося, – щоб започаткувати велику сімейну історію завдовжки понад пів століття. Понад 40 років трудового життя Іван Дмитрович віддав одному підрозділу – прокатному цеху. Працював на сортопрокатному стані, де метал вимагає не лише сили, а й особливого хисту. З роками він став висококласним майстром своєї справи, очолив бригаду, а керівництво без вагань довіряло йому обов'язки лінійного керівника.
Поруч із ним завжди була кохана дружина Валентина Михайлівна. Хоча вона працювала машиністом крана на іншому промисловому підприємстві міста, характер мала справжній, металургійний. Двоє невтомних трудівників, вони виховували дітей не гучними словами, а власним прикладом. Двох синів виростили такими ж, як і самі: працьовитими, відповідальними, здатними поважати чужу працю і знати ціну трудовому хлібу.
Обидва сини Івана Дмитровича обрали для себе залізничний шлях, кожен прийшов до нього по-своєму. Старший, Сергій, ще змалечку мріяв про залізницю – уявляв, як мчатиме за кермом пасажирської електрички. Доросле життя скоригувало дитячу мрію, але не сам вибір: пасажирські маршрути змінилися на виробничі перевезення металургійного підприємства.
У залізничному цеху прізвище Зачепило було «на слуху». У 2019 році корпоративна та міські газети мали унікальний інформаційний привід: тепловоз серії ТЕМ2 під номером 170 відзначив свій півстолітній ювілей на ходу! Завдяки грамотному господарському догляду залізничників цей локомотив десятиліттями безвідмовно курсував сталевими артеріями комбінату. Два десятки років керманичем цього «золотого ювіляра» був саме Сергій Зачепило.
Один із найдосвідченіших спеціалістів цеху, Сергій Іванович передав свої знання не одному поколінню молодих машиністів та помічників машиністів. Серед найтепліших спогадів для родини те, що виробничу практику в одному екіпажі з Сергієм свого часу проходили найближчі: спочатку його молодший брат, а згодом і рідний син.
Для молодшого брата, Дмитра Зачепила, авторитет Сергія та його захопленість справою важили чимало. Саме приклад старшого брата, помножений на живий інтерес до складної залізничної логістики, визначили його майбутнє. Проте Дмитро вирішив заглибитися у професію ще й з інженерного та управлінського боку. Здобув вищу освіту і пройшов на Каметсталі кар'єрний шлях. Починав, як і всі, з самих азів: був помічником машиніста, машиністом тепловозу. А далі, сходинка за сходинкою, опановував нові висоти: працював диспетчером станції, згодом – диспетчером району, керував станцією, і врешті-решт обійняв відповідальну посаду головного ревізора з безпеки руху управління залізничного транспорту Каметсталі.
Брати виявилися не лише надійними професіоналами, а й щасливими та відповідальними чоловіками, і своє особисте щастя вони також знайшли на рідному підприємстві.
Сергія та його дружину Віру познайомила саме залізниця Каметсталі. Дівчина після закінчення технікуму прийшла працювати прийомоздавальником на одну зі станцій. Не помітити харизматичного, впевненого в собі машиніста тепловоза та не відповісти взаємністю на його щирі почуття було просто неможливо. Так вони й пішли життям разом, працюючи пліч-о-пліч у залізничному цеху: Сергій – за кермом локомотива, а Віра – старшим прийомоздавальником вантажу та багажу. Цій справі вона присвятила вже понад 40 років свого життя.
У цій родині, де завжди панували любов, затишок та взаємоповага, виріс чудовий син, якого назвали Дмитром. Хлопець не став порушувати сімейну традицію і свій трудовий шлях також розпочав у залізничному цеху підприємства, де сумлінно пропрацював шість років. Згодом молодість, амбіції та бажання шукати нові можливості для кар'єри покликали Дмитра в інші краї. Проте свій перший, найважливіший трудовий старт він назавжди пов'язав із Каметсталлю, загартувавши тут свій характер.
Молодший брат Дмитро зі своєю майбутньою дружиною Світланою познайомився під час навчання в університеті. Міцні почуття, спільні інтереси, безмежна довіра та взаємоповага стали фундаментом для створення щасливої родини.
Після завершення навчання Світлана також пов'язала своє життя з металургійним комбінатом. Вже понад 22 роки вона невтомно працює вагарем у цеху метрології та ваговимірювання, забезпечуючи точність та чіткість виробничих процесів.
У цій гармонійній родині підросли двоє чудових дітей. Старший син обрав благородний і непростий шлях – він став учителем і зараз викладає історію в одній зі шкіл нашого міста, виховуючи майбутнє покоління українців. А молодша донька саме цього року закінчила школу.
Як би хотілося поставити щасливу крапку у цій родинній історії, розповідаючи про мирну працю, весілля та випускні вечори. Але повнота щастя великої та дружньої родини, як і мільйонів інших, обірвалася 24 лютого 2022 року.
У той перший, найстрашніший для всієї країни день головний ревізор з безпеки руху управління залізничного транспорту Дмитро Зачепило прийняв єдино правильне для себе рішення. Навіть не допрацювавши до кінця свою робочу зміну, він зняв цивільний одяг і пішов захищати Україну, рідне місто та всіх, кого безмежно любив. Його залізнична точність і загартований характер стали в пригоді на найгарячіших напрямках фронту: Донеччина, Запоріжжя, Харківщина.
За особисту хоробрість, мужність та бездоганне виконання військового обов'язку Дмитро Іванович відзначений державними та військовими нагородами, серед яких почесні відзнаки – «Золотий тризуб» та «Залізний хрест». Сьогодні він продовжує свій запеклий бій на передовій, тримаючи небо над нами.
Старший брат, Сергій Іванович, також не вагався ні хвилини. За його плечима вже був неоціненний бойовий досвід – він пройшов випробування АТО та мав державні нагороди за оборону Маріуполя. Чудово розуміючи, що його вміння та загартованість потрібні на фронтових рубежах саме зараз, 2 березня 2022 року він знову став до лав Збройних Сил України у складі десантно-штурмової бригади.
А вже 16 березня зв'язок із ним обірвався. Страшні слова «пропав безвісти» чорним крилом лягли на родину. Довгі три роки дружина Віра, син Дмитро, літні батьки, брат – уся велика, дружня родина Зачепил – жили єдиною надією і вірили в диво. Але дива не сталося. У червні 2025 року надійшла найгірша, остаточна звістка, яка підтвердила загибель воїна.
Сергій Іванович Зачепило повернувся додому на щиті. Тепер його ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію рідного підприємства – серед героїв-трудівників Каметсталі, які віддали найдорожче, своє життя, за волю України та мирне майбутнє дітей.
Глава династії Дмитро Зачепило, головний ревізор з безпеки руху управління залізничного транспорту, військовий ЗСУ:
– Працьовитість, відповідальність і любов до України – основа нашої родини. Ми бережемо традиції, підтримуємо одне одного та виховуємо дітей у повазі до праці, честі й обов’язку. У нашій пам’яті назавжди житиме брат – Захисник України, який віддав життя за Батьківщину. Наша сила – у єдності поколінь, гідності та незламності.
Замість епілогу
Трудова династія Зачепило – це 173 роки спільного робочого стажу, виміряного не просто гудками тепловозів чи тоннами прокату, а честю, любов'ю та відданістю. Сьогодні вони тримають стрій так само, як і раніше: Світлана та Віра продовжують працювати на підприємстві, Дмитро виборює перемогу на фронті, а пам'ять про Сергія невидимим світлом оберігає всю цю велику родину. Вони – справжня опора Каметсталі.